Міжнародна група астрономів підтвердила відкриття планети Elias 2-24 b — наймолодшого екзопланетного світу, коли-небудь зафіксованого наукою. Вік новонародженого газового гіганта становить менше одного мільйона років, що за космічними мірками робить його буквально «немовлям». Небесне тіло досі перебуває на стадії активного гравітаційного формування, жадібно поглинаючи навколишній газ і пил із протопланетного диска материнської зорі.
Раніше титул наймолодших відомих планет утримували світи на кшталт гігантів у системі PDS 70, вік яких оцінюється приблизно у 5 мільйонів років. Проте відкриття Elias 2-24 b кидає фундаментальний виклик сучасним астрофізичним моделям: згідно з класичною теорією акреції на ядро, на формування масивного газового гіганта потрібні мільйони років. Це відкриття можна порівняти за значимістю з тим, як дослідники нещодавно виявили унікальну планету-фенікс біля білого карлика, змусивши науковців переглянути еволюційні сценарії планетних систем.

Історія відкриття: від щілини в кільцях до прямого виявлення
Зоря Elias 2-24 розташована приблизно за 450 світлових років від Землі в сузір’ї Змієносця — одному з найближчих до нас регіонів активного зореутворення. Майже десять років тому міліметровий радіотелескоп ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array) у Чилі зафіксував у навколишньому газопиловому диску виразну колову прогалину на відстані близько 55 астрономічних одиниць (у 55 разів далі, ніж відстань від Землі до Сонця).
Теоретики одразу припустили, що цю прогалину “розчищає” своєю потужною гравітацією масивна формуючася планета. Проте виявити слабке світіння самого небесного тіла поблизу сліпучої молодої зорі тривалий час не вдавалося. Прорив стався завдяки команді дослідників під керівництвом астрофізика Андреа Бернарді (Andrea Bernardi) з Університету Дієго Порталеса в Чилі.
«Ми заново проаналізували архівні висококонтрастні інфрачервоні знімки інструмента NIRC2 обсерваторії Кека на Гаваях за 2018 та 2020 роки. Зіставлення руху слабкого джерела світла підтвердило, що воно жорстко пов’язане з орбітою навколо зорі і в точності збігається з прогалиною в диску».
Андреа Бернарді (Andrea Bernardi), провідний автор дослідження, астрофізик Університету Дієго Порталеса
Ключові фізичні параметри планети: Маса Elias 2-24 b становить від 1,9 до 4,0 мас Юпітера. Планета віддалена від зорі на 55 астрономічних одиниць (для порівняння, Нептун перебуває на відстані 30 а.о. від Сонця, а пояс Койпера — від 30 до 50 а.о.). Температура її розжареної верхньої атмосфери все ще перевищує 1 000 градусів Цельсія за рахунок безперервного падіння речовини з навколопланетного диска.
Як гігант міг сформуватися за мільйон років?
Існування настільки масивної планети в такому молодому віці викликає гостру дискусію в планетології. Традиційна модель акреції на ядро (core accretion) передбачає, що спочатку в диску повільно стикаються тверді планетезималі, формуючи кам’янисте ядро масою близько 10 мас Землі. Лише потім це ядро починає лавиноподібно притягувати газ із диска. На далекій орбіті у 55 а.о., де густина речовини вкрай мала, цей процес мав би займати від 3 до 10 мільйонів років.
Той факт, що Elias 2-24 b уже набрала колосальну масу всього за кілька сотень тисяч років, змушує вчених звернути пильну увагу на альтернативні сценарії:
- Гравітаційна нестабільність (Disk Instability): частина масивного протопланетного диска могла швидко сколапсувати під власною вагою за кілька тисяч років, подібно до утворення зір.
- Акреція гальки (Pebble Accretion): ядро могло вирости експоненціально швидше за рахунок захоплення міліметрових і сантиметрових часток пилу, що гальмуються газом диска.
- Орбітальна міграція: зародок планети міг виникнути ближче до зорі в більш щільній зоні диска, а згодом мігрувати на зовнішню орбіту через динамічні резонанси.
Значення відкриття для розуміння еволюції світів
Відкриття Elias 2-24 b дає астрономам унікальну можливість спостерігати «колиску світів» у реальному часі. Вивчаючи, як планета продовжує поглинати матерію, вчені можуть виміряти швидкість падіння газу та структуру навколопланетного диска, в якому в майбутньому сформуються супутники, подібні до супутників Юпітера.
Результати дослідження офіційно опубліковані у провідному астрофізичному журналі The Astrophysical Journal Letters. У найближчі місяці міжнародна група науковців планує задіяти космічний телескоп «Джеймс Вебб» (JWST) для спектрального аналізу атмосфери планети, щоб визначити співвідношення вуглецю й кисню та остаточно розкрити таємницю її стрімкого народження.

