Фізики Прінстонської лабораторії фізики плазми (PPPL) Міністерства енергетики США досягли фундаментального теоретичного та обчислювального прориву в керованому термоядерному синтезі: у дослідженні для престижного журналу Physical Review Letters науковці довели, що класична траєкторія досягнення термоядерного запалювання, якою йшли вчені останні 70 років, була термодинамічно неоптимальною. Нове формулювання критерію Лоусона продемонструвало: зміна послідовності нагріву та стиснення дейтерій-тритієвої плазми дозволяє запалити самопідтримувану реакцію синтезу зі значно меншими енерговитратами.
70 років догми Лоусона: пастка одночасного стиснення та нагріву
У 1955 році британський фізик Джон Лоусон сформулював фундаментальне правило: для отримання чистої енергії термоядерний реактор повинен перевищити так зване потрійне добуток густини плазми, температури та часу утримання. Протягом десятиліть інженери токамаків намагалися одночасно закачувати максимальну густину газу й нагрівати його нейтральними пучками та мікрохвилями.
Проте фізики зіткнулися з жорстоким фізичним бар’єром: що вища густина холодної або теплої плазми, то сильніше гальмівне випромінювання електронів розсіює енергію в стінки камери (пропорційно квадрату густини). Реакція охолоджувалася швидше, ніж її встигали розігріти.
«Ми десятиліттями штовхали камінь на найкрутішу гору. Нове математичне моделювання доводить: не потрібно одночасно стискати й гріти плазму. Слід спочатку розігріти розріджений газ до екстремальних сотень мільйонів градусів за мінімальних втрат, і лише потім провести швидке стиснення».
Д-р Луїс Дельгадо-Апарісіо (Luis Delgado-Aparicio), керівник наукових програм PPPL
Альфа-частинки витісняють свіже паливо з центру шнура та охолоджують зону реакції, якщо густина надмірна.
Атоми вольфраму зі стінок дивертора викликають катастрофічні тепловтрати за високої концентрації часток.
Циклотронне випромінювання електронів у сильних магнітних полях сучасних ВТСП-котушок (понад 12 Тл).
Турбулентні вихори плазми, які спричиняють лавиноподібні витоки тепла поперек ліній утримання.

Двоетапна стратегія PPPL: температура, а потім паливне наповнення
Фізики Луїс Дельгадо-Апарісіо, Масаюкі Оно та Джонатан Менард пропонують розділити процес: спочатку плазму розігрівають за низької густини до 150 мільйонів градусів за мінімального гальмівного випромінювання, а потім за допомогою надшвидкісних паливних пелет та нарощування магнітного стиснення переводять у режим самопідтримуваного горіння.
Відео: майбутнє та інженерні виклики термоядерної енергетики
У відеоматеріалі від Kurzgesagt детально розглянуто принципи роботи реакторів типу токамак та термоядерного майбутнього людства:
Застосування на установках ITER та SPARC
Нова стратегія вже передана команді найбільшого у світі токамака ITER у Франції та американському стартапу Commonwealth Fusion Systems (реактор SPARC). Це відкриває шлях до перших діючих комерційних термоядерних станцій без радіоактивних відходів уже впродовж наступного десятиліття.

