Киснева катастрофа ціанобактерії Гуронське зледеніння палеопротерозой являють собою найдраматичніше зіткнення життя та планети в історії Землі: близько 2,4 мільярда років тому винахід кисневого фотосинтезу мікроскопічними предками синьо-зелених водоростей спричинив перше глобальне вимирання та занурив світ у льодовиковий період, що тривав 300 мільйонів років. Дослідження ізотопів сірки та смугастих залізистих кварцитів, опубліковані в Nature Geoscience, довели, що кисень став смертельною отрутою для анаеробних організмів і спалив парниковий метан, перетворивши Землю на крижану кулю.
Анаеробна колиска: якою була планета до вільного кисню
В археї (від 4,0 до 2,5 мільярда років тому) Земля була зовсім іншою планетою. В атмосфері не було молекулярного кисню, небо мало помаранчевий відтінок через вуглеводневий серпанок, а океани були насичені розчиненим двовалентним залізом (Fe2+).
У морях домінували анаеробні археї, для яких кисень був смертельною отрутою.
Тепловий баланс підтримувався метановим парниковим щитом, який захищав біосферу від замерзання в умовах слабкого молодого Сонця.

Біохімічний переворот: оксигенний фотосинтез
Близько 2,45 мільярда років тому прадавні ціанобактерії навчилися розщеплювати звичайну воду (H2O) за допомогою квантів сонячного світла.
Цей винахід дав ціанобактеріям колосальну перевагу: строматоліти заповнили всі мілководні моря планети.
Проте побічним продуктом розщеплення води став вільний кисень. Він вступав у реакцію із залізом океанів, утворюючи мільйони тонн осадової іржі — смугастих залізистих кварцитів.
Ціанобактерії освоїли розщеплення води, наповнивши біосферу вільним киснем.
Кисень знищив парниковий метан, що в умовах тьмяного Сонця спричинило падіння температур.
Гуронське зледеніння вкрило Землю кілометровим льодовим панцирем від полюсів до тропіків.
Кисневе окиснення дало в 18 разів більше клітинної енергії, породивши перші складні еукаріоти.
Колапс метанового щита та Гуронське зледеніння
Коли залізо в морях повністю окислилося, кисень вирвався в атмосферу, спровокувавши Велику кисневу подію (GOE).
Він миттєво вступив у реакцію з метаном тропосфери, перетворивши його на значно слабший вуглекислий газ.
Втрата метанового захисту обвалила середню температуру планети до -40 °C. Розпочалося Гуронське зледеніння, що скувало Землю льодом завтовшки сотні метрів на цілих 300 мільйонів років.
«Кисень — найуспішніший і найбільш смертоносний забруднювач в історії біосфери. Ціанобактерії не прагнули змінити планету: вони просто використовували невичерпну воду, а токсичний побічний продукт фотосинтезу спалив парниковий щит і мало не знищив усе живе.»
Проф. Дональд Кенфілд (Donald E. Canfield), геохімік і геоморфолог, автор досліджень у Nature Geoscience
Перше велике вимирання біосфери
Для більшості тодішніх форм життя кисень виявився смертельним окисником, руйнуючи білки та мембрани клітин.
Анаеробні мікроорганізми масово вимерли, залишившись лише в глибоких донних осадах без доступу повітря.
Подібно до того, як наноінженерні біотехнології створюють надстійкі матеріали, еволюція змусила живі клітини розробити ферменти антиоксидантного захисту.
- Смугасті залізисті руди (джеспіліти) є осадовим свідком окиснення океанів киснем.
- Знищення метанового щита занурило планету в найдовше льодовикове лихоліття.
- Для давніх анаеробів кисень став першою глобальною екологічною катастрофою.
- Озоновий екран та поява мітохондрій створили основу для виникнення багатоклітинного життя.
Тріумф аеробного дихання та поява еукаріотів
Попри катастрофу, кисень подарував біосфері колосальний енергетичний стрибок. Аеробне дихання дає у 18 разів більше АТФ, ніж примітивне бродіння.
Це дозволило виникнути складним еукаріотичним клітинам із мітохондріями та ядром.
А утворений у стратосфері озоновий щит захистив планету від ультрафіолету, відкривши шлях майбутньому виходу життя на суходіл. Геохімічні дані представлені у виданні Nature Geoscience.

