Yandex Metrika
0

Астрофізики NASA представили безпрецедентний таймлапс колосального плазмового потоку, що виривається з околиць надмасивного гравітаційного монстра. У центрі уваги дослідників опинився джет чорної діри M87 — релятивістський струмінь матерії в гігантській еліптичній галактиці Messier 87. Об’єднавши архівні дані рентгенівської космічної обсерваторії Chandra за 13 років безперервного моніторингу, вчені змогли побачити динаміку космічного променя, швидкість руху деталей якого кидає виклик інтуїтивним законам фізики.

Галактика M87 розташована на відстані близько 54 мільйонів світлових років від Землі у сузір’ї Діви. Саме її центральна чорна діра масою 6,5 мільярда сонячних мас стала першим подібним об’єктом в історії науки, чию «тінь» сфотографував Телескоп горизонту подій (EHT) у 2019 році. Але в той час як портрет зафіксував лише статичне ядро, релятивістський джет простягнувся на тисячі світлових років у міжгалактичний простір, подібно до того, як рідкісний космічний мікроблазар спрямовує пучки енергії в простір.

Еволюція релятивістського струменя та джет чорної діри M87 за даними телескопа Chandra
Рентгенівське зображення струменя M87 у високій роздільній здатності, що демонструє динаміку плазмових вузлів. Фото: NASA / CXC / SAO / Camille Poitras et al.

Аналіз рентгенівських спостережень за період з 2012 по 2025 рік зажадав застосування новітніх алгоритмів деконволюції. Це дозволило усунути розмиття і вперше розділити раніше злиті згустки щільної плазми на незалежні морфологічні структури, що змінюють яскравість і форму безпосередньо під час спостережень.

Ілюзія надсвітлової швидкості та джет чорної діри M87

Найбільш вражаючим відкриттям таймлапсу стала поведінка окремих яскравих плазмових конденсацій (вузлів HST-1 та Knot A). Спостереження показали, що деякі фрагменти струменя рухаються з видимою швидкістю, яка в п’ять разів перевищує швидкість світла у вакуумі. Фізики підкреслюють: теорія відносності Ейнштейна залишається непорушною — перед нами класичний релятивістський геометричний ефект, відомий як уявний надсвітловий рух.

Астрофізичний аналіз багаторічної динаміки релятивістського струменя в галактиці M87. Відео: Chandra X-ray Observatory / Beyond The Stars

Струмінь плазми спрямований майже точно на земного спостерігача під кутом близько 17 градусів. Оскільки частинки летять зі швидкістю 99% швидкості світла, випромінювані ними фотони практично наздоганяють саму матерію, стискаючи часовий інтервал між сигналами та створюючи оптичну ілюзію надсвітлового польоту.

«Тринадцятирічний рентгенівський фільм продемонстрував разючу неоднорідність: тоді як окремі вузли мчать з релятивістськими швидкостями, сусідні зони струменя залишаються практично нерухомими “якорями”, де потік гальмується об міжзоряне середовище».

Камілла Пуатра (Camille Poitras), астрофізикиня Університету Лаваля

Енергетичний вимір: Енергія, що виділяється джетом M87, перевищує загальну світність усіх зірок Чумацького Шляху. Цей колосальний потік буквально видуває газ із галактичного ядра, пригнічуючи утворення нових зірок на сотні мільйонів років.


Багатохвильовий синтез від рентгену до радіохвиль

Щоб з’ясувати фізику магнітного сопла навколо чорної діри, вчені зіставили спостереження Chandra з оптичними кадрами Hubble, інфрачервоними вимірюваннями James Webb (JWST) та радіотелескопами комплексу VLA (Very Large Array). Це дозволило виявити три ключові характеристики:

  • Синхротронне випромінювання: Рентгенівське свічення вузлів породжується прискоренням електронів у спіральних магнітних полях до швидкостей світла.
  • Ударні хвилі в плазмі: Спалахи яскравості вузла HST-1 викликані не новими викидами з чорної діри, а виникненням ударних фронтів під час гальмування струменя.
  • Стабільність колімації: Струмінь зберігає форму вузького променя на протязі десятків тисяч світлових років завдяки тиску навколишнього гарячого газу.

Результати фундаментальної праці представлені на засіданні Американського астрономічного товариства та опубліковані у сховищі Гарвардського рентгенівського центру Chandra. Дослідження значно наближає науку до розуміння того, як надмасивні чорні діри керують розвитком усього галактичного кластера.

Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter

Стежте за нашими новинами:


Like it? Share with your friends!

✏️ Повідомити про помилку

Ви помітили помилку у наступному тексті: