Європейське космічне агентство (ESA) оприлюднило перші разючі результати унікальної космічної місії Proba-3. Два супутники-роботи, синхронно маневруючи на орбіті Землі із субміліметровою точністю, вперше в історії космонавтики створили штучне сонячне затемнення у відкритому космосі. Завдяки штучному закриттю сліпучого сонячного диска бортовий коронограф зафіксував три колосальні викиди розжареної плазми, що розкривають багатовікові таємниці поведінки нашої зорі.
Спостереження сонячної корони із Землі пов’язане з величезними труднощами: рідкісні природні повні затемнення тривають лічені хвилини, а атмосфера розсіює промені й спотворює найдрібніші деталі. У той час як астрофізики застосовують орбітальні обсерваторії та телескоп Джеймс Вебб для вивчення еволюції космічних гігантів, апарат Proba-3 сфокусувався на розгадці таємниць нашого власного світила.

Місія Proba-3 складається з двох автономних космічних апаратів: екрануючого диска-окультера (Occulter) масою близько 240 кг і надчутливого коронографа (Coronagraph) вагою 310 кг. Рухаючись високоеліптичною орбітою на відстані 144 метри один від одного, вони утворюють віртуальний велетенський телескоп. Будь-яке зміщення навіть на міліметр зруйнувало б ефект повної тіні, однак лазерні датчики гарантують ювелірну синхронність польоту.
Таймлапс викидів та штучне сонячне затемнення
Науковці змонтували динамічний відеоролик, що поєднав 5 годин безперервних спостережень спектрометра ASPIICS із даними космічної обсерваторії NASA SDO (Solar Dynamics Observatory). На відео чітко видно, як гігантські протуберанці — петлі намагніченої плазми з температурою близько 10 000 градусів Цельсія — повільно долають навколишню мільйонноградусну корону та вириваються у міжпланетний простір.
Фахівці зазначають, що хоча ці викиди зовні нагадують спалахи, вони мають принципово іншу магнітну структуру. Протуберанці утримуються дугоподібними силовими лініями поля, і їхній розрив викликає колосальні корональні викиди маси (КВМ), що провокують магнітні бурі на Землі.
«Створення стабільної сонячної тіні у відкритому космосі впродовж кількох годин поспіль відкриває нову епоху в геліофізиці. Ми нарешті можемо досліджувати джерела виникнення сонячного вітру без атмосферних спотворень».
Демієн Галано (Damien Galano), керівник проєкту Proba-3 в ESA
Головний науковий парадокс: Температура поверхні Сонця становить лише 5500 °C, тоді як розріджена корона розжарена до 1 000 000 – 2 000 000 °C. Дані місії Proba-3 допоможуть перевірити, чи переносять магнітні альфвенівські хвилі цю колосальну теплову енергію назовні.
Прецизійні технології формування рою супутників
Успіх експерименту демонструє перспективність концепції розподілених орбітальних платформ. Замість запуску важких і дорогих монолітних телескопів науковці можуть використовувати рої легких супутників, які працюють як єдине ціле. Ці розробки допоможуть у дослідженні далеких планетних світів, як-от нещодавно відкрита планета-фенікс біля мертвого білого карлика.
- Мікронавігація: Апарати орієнтуються за допомогою оптичних маркерів, лазерних далекомірів та мікродвигунів на холодному газі.
- Тривалість затемнення: Кожна сесія штучної тіні триває до 6 годин на кожному 19,7-годинному витку орбіти.
- Захист навколоземної інфраструктури: Моделі корональних викидів допоможуть підвищити безпеку супутникових систем та космічних екіпажів.
Детальний звіт підготовлено вченими Королівської обсерваторії Бельгії спільно з фахівцями Європейського космічного агентства (ESA). У наступні місяці апарати проведуть десятки сесій спостережень, накопичуючи унікальний тривимірний архів даних про корону Сонця.

