Протягом десятиліть в еволюційній біології вважалося непорушною істиною те, що звуковий репертуар людиноподібних мавп є суто вродженим, жорстко закодованим у генах і позбавленим гнучкості людського мовлення. Проте новаторське дослідження міжнародних приматологів спростувало цей міф: науковці вперше беззаперечно довели, що складне навчання звукам у шимпанзе відбувається через наслідування старших одноплемінників, які формують загальноприйняті культурні норми спілкування.
Акустичний феномен: як вібрація губ розкрила навчання звукам у шимпанзе
У фундаментальній праці, опублікованій у престижному науковому виданні Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), міжнародний колектив дослідників з Інституту когнітивних наук Національного центру наукових досліджень Франції (CNRS / Université Claude Bernard Lyon 1) та проєкту Taï Chimpanzee Project детально вивчив специфічний комунікативний сигнал — так званий звук «малини» (raspberry). Цей невокалізований звук виникає завдяки щільному стисканню губ і різкому виштовхуванню повітря, що спричиняє характерну резонуючу вібрацію тканин.

Провідний автор дослідження Антуан Вале (Antoine Valet) разом із науковою керівницею докторкою Кетрін Крокфорд (Catherine Crockford) проаналізували комунікацію 91 шимпанзе (Pan troglodytes verus) віком від перших тижнів життя до 55 років. Вибірка охопила дві цілком відмінні популяції: дикі стабільні клани у первісних лісах Національного парку Таї (Taï National Park) у Кот-д’Івуарі та групу молодих осиротілих приматів у заповіднику Такугама (Tacugama Chimpanzee Sanctuary) в Сьєрра-Леоне, врятованих від торгівлі дикими тваринами.
Зіставлення аудіозаписів і відеоспостережень дало дивовижний висновок: хоча анатомічний механізм видобування звуку присутній у приматів від народження, розуміння того, де, коли та з якою метою його доречно використовувати, не є інстинктивним. Молоді шимпанзе опановують цю комунікативну конвенцію поступово, переймаючи її від дорослих лідерів групи під час тривалого дорослішання.
Цей феномен засвідчує надзвичайну пластичність інтелекту приматів: як доводить дослідження когнітивних здібностей диких приматів, соціальне навчання та культурні традиції є фундаментом існування вищих мавп.
Дикі клани проти сиротинців: разючий контраст двох світів
У диких громадах Національного парку Таї звук вібрації губ підпорядкований найсуворішому етикету. Дорослі дикі шимпанзе послуговуються ним практично виключно під час соціального грумінгу — ритуального перебирання шерсті, яке слугує головним цементом соціальної згуртованості, залагодження суперечок і зміцнення союзів.
Зріла особина подає вібраційний сигнал або для того, щоб запросити компаньйона до взаємної чистки, або щоб попросити партнера повернутися іншим боком для доступу до спини чи плечей. За межами грумінгу дорослі дикі шимпанзе цей звук не вживають ніколи, зберігаючи за ним статус чітко окресленої соціальної домовленості.
На противагу цьому, в заповіднику Такугама серед мавпенят-сиріт спостерігалася повна комунікативна анархія. Молоді шимпанзе, які виховувалися серед таких самих однолітків-сиріт без участі досвідчених дорослих особин, видавали звук «малини» хаотично: під час гри, під час годування, у моменти роздратування або звичайної нудьги.
Науковці довели, що в дикій природі старші особини цілеспрямовано звужують і коригують поведінку малюків. Дорослі реагують на сигнал лише тоді, коли він пролунав доречно в контексті догляду, підкріплюючи правильну поведінку приязню, і демонстративно ігнорують його в інших ситуаціях, навчаючи молодь єдиному груповому стандарту.

«Наше дослідження доводить, що формування конвенцій у спілкуванні не є унікальною рисою людини. Шимпанзе засвоюють контекст і значення звукових сигналів так само, як людські діти переймають слова рідної мови в суспільстві.»
Докторка Кетрін Крокфорд (Catherine Crockford), провідна приматологиня CNRS та директорка проєкту Taï Chimpanzee Project
Анатомічна точність та корковий контроль артикуляції
Виконання звуку «малини» вимагає від тварини філігранної роботи колового м’яза рота (orbicularis oris), щічних м’язів і прецизійного регулювання тиску видиху. На відміну від типових голосових вигуків страху чи радості, які керуються глибинними підкірковими структурами емоційної лімбічної системи, контроль губ активує моторну кору великих півкуль.
Спектрографічний аналіз підтвердив, що частотна структура звуку має індивідуальні відтінки, проте тривалість і акустичний профіль у дикому клані лишаються стандартизованими. Це свідчить про те, що примати цілком свідомо маніпулюють своїм артикуляційним апаратом для досягнення бажаного соціального ефекту.
Досі конвенційні знаки — сигнали, значення яких визначається традицією спільноти, а не прямим фізичним рефлексом, — вважалися унікальним здобутком людського роду. Нові факти свідчать, що когнітивний базис для створення спільних знакових систем виник задовго до появи людини як біологічного виду.
Аналіз комунікації 91 шимпанзе в диких лісах Кот-д’Івуару та заповіднику сиріт у Сьєрра-Леоне.
Невокалізований звук вібрації губ («малина»), що потребує точного моторного контролю м’язів обличчя.
Дорослі особини формують звукову конвенцію, закріплюючи звук виключно за ритуалом грумінгу.
Соціальні правила спілкування та мовні конвенції виникли за мільйони років до появи Homo sapiens.
Еволюційний міст до виникнення людського мовлення
Будь-яка людська мова базується на конвенціях: звукове сполучення «хліб» чи «сонце» не має фізичної схожості з предметом, а його сенс передається завдяки культурному середовищу. Доказ існування аналогічного механізму соціального навчання у шимпанзе став потужним проривом у розкритті таємниці походження мови.
Як зазначають співавтори роботи Річард Мур (Richard Moore) та Роман Віттіг (Roman Wittig), рухові жести шимпанзе давно визнані формою культурної традиції, однак звукова комунікація довгий час недооцінювалася. Тепер стало зрозуміло, що звукове оточення клану формує словник юних шимпанзе за тими ж законами, за якими діти вчаться розмовляти в людських сім’ях.
Ці висновки мають важливе практичне значення для збереження зникаючих приматів. При реабілітації врятованих шимпанзе у притулках критично важливо забезпечувати їм контакт зі старшими наставниками, адже без них тварини втрачають багатовікову культуру та мову свого виду.
- Наукове відкриття опубліковане в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
- Дорослі дикі шимпанзе використовують вібрацію губ виключно для координації взаємного грумінгу.
- Молоді осиротілі шимпанзе без старших наставників видають цей звук хаотично у невідповідних контекстах.
- Вчені вперше зафіксували процес соціального навчання мовній конвенції у людиноподібних мавп.



