У світовій хронометрії та фундаментальній метрології відбувся історичний прорив: міжнародна група дослідників з інституту JILA (NIST та Університет Колорадо в Боулдері), Віденського технічного університету (TU Wien) та Федерального фізико-технічного інституту Німеччини (PTB) вперше об’єднала оптичну лазерну гребінку частот із ядерним переходом торію-229. Це досягнення знаменує практичне народження перших у світі ядерних оптичних годинників — приладів нового покоління, здатних перевершити точність найкращих атомних стандартів часу на порядки та забезпечити стабільність в одну секунду за десятки мільярдів років.
Межа атомних годинників: чому вчені перейшли до атомного ядра
Сучасні оптичні атомні годинники на атомах стронцію та ітербію вимірюють коливання зовнішніх валентних електронів, забезпечуючи точність до 10 у мінус 18 ступені. Однак перебування електронів на зовнішній орбіті робить їх чутливими до блукаючих магнітних полів, теплового випромінювання довкілля та сторонніх електричних потенціалів, що вимагає складних лабораторних систем компенсації шумів.
Атомне ядро приблизно в 100 000 разів менше за весь атом і надійно екрановане хмарою електронів. Ядерні енергетичні рівні практично байдужі до зовнішніх теплових та електромагнітних шумів. Проте переважна більшість ядер збуджується виключно гамма-квантами з енергією в мільйони електронвольт (МеВ), для генерації яких не існує когерентних лазерів.
- Аномально низька енергія збудження: Всього ~8,355 еВ (довжина хвилі 148,4 нм у вакуумному ультрафіолеті), доступна оптичним лазерам.
- Гранична стійкість: Ядерне екранування електронами знижує температурні та фонові збурення більш ніж у 10 000 разів.
- Твердотільна архітектура: Можливість інтеграції мільярдів ядер торію у прозорий кристал фториду кальцію (CaF2).
Ізотоп торій-229: унікальна природна аномалія
У всій періодичній таблиці хімічних елементів існує лише один ізотоп, чий ядерний ізомерний перехід потрапляє в оптичний спектральний діапазон — це торій-229 (229Th). Завдяки унікальній суперпозиції сильної ядерної взаємодії та електростатичного відштовхування протонів, зазор між основним та метастабільним станом становить лише близько 8,355 електронвольт.
Цей енергетичний зазор відповідає вакуумному ультрафіолетовому випромінюванню з довжиною хвилі приблизно 148,4 нм. Понад сорок років точна частота переходу залишалася невловимою. У 2024 році група Цзюнь Є (Jun Ye) з JILA спільно з Торстеном Шуммом (Thorsten Schumm) з TU Wien створила ультрафіолетову лазерну гребінку, яка вперше напряму збудила ядра торію в кристалі CaF2.

Частотна гребінка: об’єднання лазерів та ядерної фізики
У досліді фізики застосували фемтосекундний інфрачервоний лазер із генерацією високих гармонік у газі ксенону, сформувавши вакуумну ультрафіолетову гребінку частот. Ця гребінка зв’язала частоту резонансу торію-229 з ультрапрецизійним стронцієвим еталоном часу лабораторії JILA.
Вчені виміряли ядерну частоту з точністю, що перевершила всі попередні оцінки у 100 000 разів. Це не лише підтвердило фундаментальну можливість створення ядерного хронометра, а й заклало міст між лазерною квантовою оптикою та внутрішньоядерними процесами.
«Ми стоїмо на порозі нової ери у фізиці. Раніше когерентне лазерне світло взаємодіяло лише з електронними оболонками. Тепер ми керуємо ядерними станами за допомогою оптичних технологій»,
Проф. Цзюнь Є (Jun Ye), керівник дослідницької групи JILA / NIST
Єдиний відомий у природі ядерний перехід у вакуумному УФ-діапазоні, здатний взаємодіяти з оптичним лазером.
Синхронізує мільйони ультрафіолетових частот зі стронцієвим еталоном із точністю на шість порядків вище.
Ядро торію ізольоване від температурних полів та електромагнітних коливань електронною оболонкою.
Надчутливість до можливих варіацій сталої тонкої структури та параметрів сильної взаємодії.
Відео: феномен часу та масштаб космологічних епох
У дивовижному відеофільмі від студії melodysheep висвітлюється концепція космічного часу та фундаментальні масштаби буття Всесвіту:
Перспективи: пошук темної матерії та гравітаційна картографія
Ядерний оптичний годинник — це не просто хронометр, а надпотужний детектор фундаментальної фізики. Перехід у торії-229 у мільйони разів чутливіший до варіацій сталої тонкої структури (альфа) та сильної взаємодії, ніж електронні переходи. Одночасне порівняння ходу ядерного та стронцієвого годинників дозволить шукати ультралегкі частинки темної матерії та перевіряти принцип еквівалентності Ейнштейна.
Крім того, компактні кристалічні ядерні годинники можуть бути встановлені на космічні апарати глибокого космосу та супутникові угруповання. Їхня чутливість дозволить реєструвати мікроскопічні зміни гравітаційного потенціалу Землі в масштабах міліметрів, започаткувавши нову еру релятивістської геодезії.

